Павло Тичина «Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер» | Марія Гончар #віршіукраїнською

* * * Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи риси літер? — Людина і в стражданні страждаючий артист. Інакше гнуться лози і журяться тумани. Мовчать одвіку гори зовсім не так, як ми. В нас болі — на престолі! — б’ють в рани, як в тимпани, А їхні світлі жалі — скрижалі долам тьми. Ридма ридають хвилі, а морю пишуть ріки, Що води їх сміються від сонця і вітрів… Як тихо лебедіють до місяця осики — Щоби й не потривожить поснулих бур’янів! О скільки у природи немудро-мудрих літер! О скільки у природи невміння прочитать... Інакше плачуть хмари, інакше стогне вітер: Їх океани — рани, — мов крапельки, мовчать. Павло Тичина (1915) Читає: Марія Гончар Невтомно повторюю: рання лірика Тичини - любов.