"Сон" ('У всякого своя доля...(1844), Тарас Шевченко, поема. Слухаємо українське!

https://www.youtube.com/playlist?list=PL3ATU9qBNhbEp0fwdn7VCSf5tfz4xRjM7 Твори Т.Г.Шевченка на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. «Сон» («У всякого своя доля…») — поема Тараса Шевченка 1844 року, ліричний памфлет, перший у його творчості і в новій українській літературі твір сатири спрямованої проти соціального й національного гніту, проти тодішнього соціально-політичного ладу ― самодержавства, кріпосництва, церкви, проти «рабської покірливості мас» і «національної зради верхівки українського суспільства, що пішла на службу імперській владі»(Вікіпедія). Сюжет. Герой поеми вночі повертається з бенкету додому п’яний та засинає міцним сном, і йому сниться дивний сон, в якому він пролітає над сповненою відчаєм Україною, де бачить картини мук українців, летить до Сибіру, бачить жахливі муки українських в’язнів-каторжників, закованих у кайдани, потім потрапляє в Петербург, де зустрічає землячка, що відцурався рідної мови, служить у царському палаці і за хабар пропонує головному героєві провести його в палац, але той відмовляється, робиться невидимим і заходить у царські палати, де бачить самого царя й царицю ( Микола I та його дружина Олександру Федорівну, сучасники поета), та пикатих та пузатих лизоблюдів придворних. Потім герой оглядає Петербург, згадує минуле України, особливо лихо, яке їй заподіяли Петро I та Катерина II, які похоронили українську державність, "перший - розпинав нашу Україну, вторая - доконала вдову-сироту".